Хай думи ніколи спочинку не знають!

Василь Васильович народився 23 липня 1954 року в селі Ланцеве Куйбишевського району Запорізької області. Тут, на заплавах річки Берди, промайнуло його дитинство. Коли після закінчення школи отримав виклик до військкомату, сам висловив бажання, щоб його направили до військово-морського флоту (хотів служити як батько, моряком). Три роки служби загартували його, зміцнили, сформували чоловічий характер. Саме ці роки дали багато для роботи в майбутньому військовим керівником в школі.

У 1976 році він розпочинає свою педагогічну діяльність в селі Башмачка Солонянського району Дніпропетровської області, куди його було призначено військовим керівником, учителем фізичної культури та музики. Сповнений бажанням працювати, молодий та енергійний учитель з ранку до вечора перебував в школі. Військово-патріотичне виховання, робота, спортивних секцій, різноманітні змагання, заняття вокального, хорового, вокально-інструментального колективів стали його повсякденним життям. Наполеглива праця незабаром принесла результати. Його хорові колективи на районних конкурсах займають призові місця, а вокальний колектив "Шкільні роки" був неодноразовим лауреатом обласних конкурсів.

Для педагога перша школа, як перша любов, не забувається ніколи. І хоч пройшло з тих пір вже 38 років, він пам'ятає своїх перших учнів, свої уроки, ті пісні, які вони тоді співали, вихованців-футболісті в, які захищали честь району в Дніпропетровську. Не забувають про нього і колишні учні.

Доля розпорядилася так, що в 1980 р. Василь Васильович з сім'єю повертається до рідного Куйбишевсь-кого району Запорізької області і працює в Карло-Лібкнехтській школі вчителем. Саме в цій школі він розкриває себе талановитим військовим керівником.

Тому не було особливих вагань з приводу подальшої роботи, коли в 1986 році йому було запропоновано посаду інспектора шкіл Володарського районного відділу освіти. Провідними обов'язками Василя Васильовича було керівництво військовою підготовкою та військово-патріотичним вихованням в школах району та організація військово-польових зборів старшокласників, які проходили на високому професійному рівні.

В своїй професійній діяльності спирався на знання, що здобув свого часу в Запорізькому університеті, (музично-педагогічний факультет) та Мелітопольському педінституті (природничо-геогра-фічний факультет).

В період, коли Василь Васильович працював начальником відділу освіти Володарської райдержадміністрації, Донецьким обласним управлінням освіти було проведено позапланову перевірку шкіл району. Як наслідок, за належну організацію освітніх послуг в районі, кожну школу позапланово було забезпечено другим комплектом комп'ютерних класів, включаючи дев'ятирічки, які до цього не мали жодного комплекту.

Нині він - директор загальноосвітньої школи І -III ступенів села Республіка. Вміє організувати колектив, спрямовує його діяльність на результат. Небайдужий до проблем школи та її працівників, у складних ситуаціях може знайти вихід, іде на компроміс. ,

Ділові якості сучасного керівника допомагають колективу досягати успіхів, створювати такі умови, щоб дітям було затишно та комфортно у рідній школі.

Коло інтересів Василя Васильовича різноманітне. Він ревно зберігає, продовжує і передає підростаючому поколінню звичаї українського козацтва. Завдяки йому в школі стали традиційними заходи, пов'язані з вивченням історії української армії та славного запорізького козацтва. Часті гості на таких заходах - представники запорізького війська Низового, настоятель Бойовського Свято-Покровського храму, учасники ліквідації аварії на ЧАЕС.

Заняття музикою на все життя залишилось найулюбленішим хобі. А серйозним поштовхом була участь, у вокально-інструментальному ансамблі військово-морського флоту, лауреаті премії Ленінського комсомолу “Магелани” (м. Москва), якому старшина І статті Василь Васильович Тристан брав участь як вокаліст та ритм-гітарист. Його спів і сьогодні можна почути на концертах в селах Республіка та Малинівка. Директор бере участь у заходах не тільки на шкільній та районній сцені, він учасник обласних фестивалів самодіяльності художніх колективів профспілкових організацій освіти.

Особливе задоволення отримує від сумісних виступів з своїми колегами та учнями.

Протягом життя нагород було багато і районних, і обласних, навіть республіканських, та найбільшою нагородою своєї долі Василь Васильович вважає свою сім'ю, трьох донечок, які подарували йому трьох онуків.

І в день ювілею бажаємо:

Смійтеся більше і менше сумуйте,
Щораз багатійте, ще краще ґаздуйте,
Хай думи ніколи спочинку не знають,
Хай легко, мов крила, внучат пригортають!

Відділ освіти та Володарський РМК